1 Слово Господнє, що надійшло до Софонії Хусієнка, сина Годоліїного, сина Аморіїного, сина Езекіїного, за Юдейського царя Йосії Амоненка: 2 Все повигублюю з лиця землі, говорить Господь: 3 Вигублю людей й скотину, вигублю птаство під небом і рибу в морі, й всю погань разом із безбожниками; вигублю людей з обличчя землі, говорить Господь. 4 І простягну руку мою проти Юдеї й проти осадників Ерусалимських, і повикоренюю з сього місця все, що позоставалось від Баала, навіть імя попів і слуг ідолських, 5 Та й тих, що на кришах припадають перед небесним воінством, і тих їх поклонників, що кленуться Господом, а заразом кленуться й царем своїм (Молохом), 6 Укупі з тими, що поодвертались від Господа, й не шукають Господа та й не питають про його. 7 Замовкни перед лицем Господа Бога! день бо Господень уже близько. Господь наладив уже жертву на заколеннє, назначив, кого має до неї покликати. 8 У жертовний же день Господень навідаю карою князїв укупі з царськими синами й усіма тими, що вдягаються в чужоземню одіж; 9 Того дня навідаю всіх, що гордо переступають поріг, і переповнюють дім Господень грабежем та оманою. 10 І буде в той день, говорить Господь, роздаватись крик від Рибалчиної брами й риданнє від других воріт і велике зворушеннє по всіх узгірях. 11 Ой голосіте, осадники нижньої дільниці міста, бо щезнуть усі торговельники, вигинуть усі, що нагромадили срібла. 12 І буде того часу: я обшукаю з світлом увесь Ерусалим, і скараю тих, що, мов на дріжджах, седять собі безпечно, та мовляють у серцях своїх: Господь не робить ні добра, ні зла, — 13 І попадуться багацтва їх у здобич, а доми їх обернуться в пустки: побудують доми, а жити в них не будуть, понасаджують виногради, та вина з них пити не будуть. 14 Не далеко вже великий день Господень, близький і сквапно надходить: уже чути голос дня Господнього. Гірко заголосить тоді й сам невмірака! 15 Днем гніву буде день той, днем смутку й тіснечі, днем розбурювання й пустошення, днем мраки й темряви, днем хмари й мгли, — 16 Се день гучання труби й воєнного крику проти утвердженого міста й його башт високих. 17 І стісню людей, що ходити муть, ніби посліпли, за те що согрішили проти Господа; й помішається порозливана кров із них з порохом, і тіла їх лежати муть гноєм. 18 Ні срібло їх ні золото їх не зможе врятувати їх у день гніву Господнього; огонь ревнивості його пожере всю отту землю; бо пагубу, та й то не ждану, довершить він над усіма осадниками землі.