1 Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас. 2 Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному. 3 Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному. 4 І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми 5 та кожну зарозумілість*Або: висоту., яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу. 6 І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.

7 Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові. 8 І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений. 9 Хай вам не здається, що я хочу залякати вас своїми листами. 10 Адже дехто каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні». 11 Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.

12 Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними. 13 Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас. 14 Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа. 15 Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас, 16 щоби звіщати Добру Звістку поза вашими околицями, а не хвалитися зробленим на чужому полі. 17 «А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі»†Див. Єр. 9:24.. 18 Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.