13
У церкві Антіохії були пророки та вчителі: Варнава, Симеон, якого звали Нігер, Луцій з Киринеї, Манаен, який виховувався разом із тетрархом Іродом, та Савл. Одного разу, коли вони служили Господеві й постилися, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для справи, до якої Я їх покликав». Тоді, після посту й молитви, вони поклали на них руки та відпустили.
Апостоли проповідують на Кіпрі
Послані Святим Духом, вони прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру. Прибувши до Саламії, звіщали там Слово Боже в юдейських синагогах. Іван теж був із ними та допомагав їм. Пройшовши через весь острів, прийшли до Пафосу. Там вони знайшли одного юдея, на ім’я Бар-Ісус, який був чаклуном та лжепророком. Він був разом із проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Проконсул покликав Варнаву та Савла, бажаючи послухати Слово Боже. Але Еліма, чаклун (так перекладається його ім’я), протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри. Тоді Савл, він же й Павло, сповнений Святого Духа, подивився уважно на нього 10 й сказав:
―Сину диявола та вороже всякої праведності, повний усілякого лукавства та зла! Невже ти не перестанеш перекручувати прямі шляхи Господні? 11 Ось тепер рука Господня направлена проти тебе: будеш сліпий і не бачитимеш сонця до певного часу!
І відразу огорнули його морок і темрява, і він почав шукати, хто б його повів за руку. 12 Коли проконсул побачив те, що сталося, то увірував, дивуючись Господньому вченню.
Павло та Варнава в Антіохії Пісідійській
13 Відпливши з Пафосу, Павло й ті, що були разом із ним, прийшли в Пергію та Памфілію. Там Іван залишив їх та повернувся до Єрусалима. 14 Вони ж пройшли через Пергію і дійшли до Антіохії Пісідійської. У Суботу Павло та Варнава прийшли в синагогу й присіли. 15 Після читання Закону та Пророків керівник синагоги послав сказати їм:
―Брати, якщо у вас є слово настанови до народу, то говоріть.
16 Павло піднявся та, подавши рукою знак, сказав:
―Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте! 17 Бог ізраїльського народу обрав наших батьків. Він підніс цей народ під час перебування в землі Єгипту й вивів його з неї Своєю сильною рукою. 18 Сорок років Він терпів їх у пустелі. 19 Він знищив сім народів у землі Ханаанській та віддав їхню землю у спадщину нашим батькам. 20 Це відбувалося упродовж чотирьохсот п’ятдесяти років. Після цього Бог давав їм суддів аж до пророка Самуїла. 21 Потім народ просив собі царя, і Бог дарував їм Саула, сина Кісового, з роду Веніаміна, який керував сорок років. 22 Згодом Бог усунув Савла, зробивши царем Давида. Він свідчив про нього, кажучи: «Я знайшов Давида, сина Єссеєвого, чоловіка Мені до серця. Він звершить усю Мою волю». 23 З його нащадків Бог, згідно зі Своєю обітницею, привів Ізраїлеві Спасителя – Ісуса. 24 Перед приходом Ісуса Іван закликав до хрещення на знак покаяння весь народ Ізраїлю. 25 Закінчуючи своє служіння, Іван казав: «За кого ви мене вважаєте? Я не Він. Але після мене йде Той, Кому я не достойний розв’язати ремінці сандалій на ногах». 26 Брати, діти роду Авраама, і ті, що боїтеся Бога! Це Слово спасіння було надіслане вам. 27 Жителі Єрусалима та їхні керівники не впізнали Ісуса й, засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. 28 І хоча вони не знайшли жодної підстави для обвинувачення, усе ж просили Пилата вбити Його. 29 А коли сповнили все, що було написано про Нього, вони зняли Його з хреста та поклали в гробницю. 30 Але Бог воскресив Його з мертвих, 31 і ще багато днів ті, що прийшли разом із Ним із Галілеї в Єрусалим, бачили Його. Тепер вони – Його свідки перед народом. 32 Ми проповідуємо вам нині цю Добру Звістку: обітницю, дану нашим батькам, 33 Бог сповнив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса. У другому псалмі написано:
«Ти Мій Син!
Я сьогодні породив Тебе!»* 13:33 Див. Пс. 2:7.
34 А про те, що Бог воскресив Його з мертвих, так що тіло Його вже ніколи не повернеться у тління, сказав так:
«Я дам вам святі та надійні благословення, обіцяні Давидові». 13:34 Див. Іс. 55:3.
35 Тому й в іншому місці каже:
«Ти не дозволиш вірному Твоєму побачити тління». 13:35 Див. Пс. 15:10.
36 Адже Давид, послуживши волі Божій у своєму поколінні, помер, був похований разом зі своїми батьками й побачив тління. 37 Але Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління. 38 Тому, брати, я хочу, щоб ви знали: через Нього вам сьогодні звіщається прощення гріхів. І від усього, у чому ви не могли виправдатися в Законі Мойсея, 39 кожен, хто вірить, виправданий через Нього. 40 Будьте уважні, щоб не сталося з вами того, про що сказано в пророків:
41 «Подивіться, насмішники,
здивуйтеся та помріть,
бо Я роблю справу в дні ваші,
справу, у яку ви ніяк не повірите,
навіть якби вам хтось розповів про це».§ 13:41 Див. Ав. 1:5.
42 Коли Павло та Варнава виходили, їх запросили говорити про це ж наступної Суботи. 43 Після того, як зібрання розійшлося, багато юдеїв та богобоязних прозелітів пішли за Павлом та Варнавою. Ті говорили з ними та переконували їх залишатись у благодаті Божій.
44 Наступної Суботи майже все місто зібралося послухати Слово Господнє. 45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнились заздрощів і богохульствами перечили тому, що говорив Павло.
46 Тоді Павло та Варнава рішуче сказали їм: «Слово Боже треба було звістити насамперед вам. Але оскільки ви відкидаєте його й вважаєте себе недостойними вічного життя, ми звертаємося до язичників. 47 Бо так наказав нам Господь:
„Я зробив тебе світлом серед народів,
щоб ти ніс спасіння до краю землі“».* 13:47 Див. Іс. 49:6.
48 Коли язичники почули це, вони раділи та славили Слово Господнє. І всі, кого було призначено до вічного життя, увірували.
49 Слово Господнє поширювалося по всій країні. 50 Юдеї підбурили богобоязних жінок зі знатних сімей та керівників міста, і вони почали гоніння проти Павла та Варнави й вигнали їх за межі своєї землі. 51 Тоді апостоли обтрусили пил зі своїх ніг на свідчення проти них і пішли до Іконії. 52 Учні були сповнені радості та Святого Духа.

*13:33 13:33 Див. Пс. 2:7.

13:34 13:34 Див. Іс. 55:3.

13:35 13:35 Див. Пс. 15:10.

§13:41 13:41 Див. Ав. 1:5.

*13:47 13:47 Див. Іс. 49:6.