1 Отже, перший Завіт мав настанови щодо служіння в земному Святилищі. 2 Було встановлено Оселю, і в її першому відділенні були світильник та стіл із хлібами покладання; це відділення називалося «Святе місце». 3 За другою завісою Оселі було відділення, яке називалося «Святая Святих». 4 Воно мало золоту кадильницю й ковчег Завіту, покритий золотом з усіх боків, в якому була золота посудина з манною, посох Аарона, що розцвів, і таблиці Завіту. 5 Над ковчегом були херувими слави, що отінювали кришку примирення. Однак зараз не час це обговорювати докладно.

6 Відколи все було так влаштовано, священники завжди входять у перше відділення Оселі, звершуючи служіння. 7 А до другого відділення раз у рік заходив лише первосвященник, і не без крові, яку він приносив за себе й за гріхи, які люди скоїли через незнання. 8 Цим Святий Дух показує, що шлях до Святая Святих не відкритий, доки дійсна*Або: стоїть. перша Оселя. 9 Це є приклад для теперішнього часу, який вказує на те, що принесені дари та жертви не можуть зробити досконалим сумління†Або: очистити сумління. того, хто служить. 10 Вони пов’язані лише з їжею, питтям, різними ритуальними обмиваннями та настановами щодо тіла, встановленими до часу нового порядку.

11 Але коли Христос прийшов як Первосвященник благ, які зараз маємо, через величнішу й досконалішу нерукотворну Оселю, яка не є частиною цього творіння, 12 Він увійшов не з кров’ю козлів і телят, але раз і назавжди увійшов до Святая Святих із власною кров’ю, отримавши таким чином вічне визволення. 13 Бо якщо кров козлів, телят і попіл телиці, посипані на тих, хто нечистий, освячують їх, даючи їм чистоту тіла, 14 то наскільки більше кров Христа, Який через вічного Духа приніс Себе непорочним Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми могли служити живому Богу!

15 Саме тому Христос і є Посередником Нового Завіту, щоб покликані могли отримати обіцяний вічний спадок тепер, коли Він помер як викуп, щоб звільнити їх від провин, скоєних проти першого Завіту.

16 Бо де заповіт‡Грецьке слово має й значення розпорядження або бажання певної особи щодо її майна. Також і в 17 вірші., там необхідно, щоб була смерть того, хто його уклав. 17 Оскільки заповіт дійсний лише після його смерті, він не набуває чинності, поки той, хто уклав заповіт, живе. 18 Ось чому навіть перший Завіт не був встановлений без крові. 19 Адже коли Мойсей проголосив усі заповіді Закону всьому народові, він узяв кров телят і козлів разом із водою, червоною вовною та гісопом і окропив книгу та весь народ. 20 Він сказав: «Це кров Завіту, якого Бог наказав вам дотримуватися».§Див. Вих. 24:8. 21 Також він окропив кров’ю Оселю й всі речі для служіння. 22 Згідно із Законом майже все очищується кров’ю, і без пролиття крові не може бути прощення.

23 Тож якщо було необхідно, щоб подоби небесних речей очищалися саме так, то самі небесні речі потребують кращих жертв. 24 Бо Христос не зайшов до рукотворної Святині, зробленої на зразок справжньої, але Він увійшов у саме небо, щоб тепер з’явитися для нас перед обличчям Бога. 25 І Він увійшов у небо не для того, щоб приносити Себе знову й знову, як первосвященник щороку входить до Святая Святих, із чужою кров’ю. 26 Інакше Йому довелося б страждати багато разів від створення світу. Але тепер, наприкінці віків, Він з’явився один раз, щоб покласти край гріху Своєю жертвою. 27 І як людям призначено померти один раз, а після цього суд, 28 так і Христос один раз був принесений у жертву, щоб понести гріхи багатьох. Він з’явиться вдруге не для того, аби взяти на Себе гріх, а щоб принести спасіння тим, хто чекає на Нього.