1 Після цього Він проходив через міста та села, проповідуючи Добру Звістку Царства Божого. Разом із Ним були Його дванадцятеро учнів 2 і деякі жінки, котрі були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів, 3 Іванна – дружина Хузи, наставника Ірода, Сусанна й багато інших, котрі служили Йому, чим мали.

4 Коли зібрався великий натовп і люди з кожного міста приходили до Нього, Він розповів цю притчу:

5 «Сіяч вийшов сіяти своє насіння. І коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги та були затоптані, а птахи небесні повидзьобували їх. 6 Інші впали на каміння та, зійшовши, висохли, бо не мали вологи. 7 Ще інші впали поміж терни й росли разом із ними, але колючки заглушили їх. 8 А інші впали в добру землю, вони виросли й принесли врожай стократний».

Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»

9 Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. 10 Він відповів: «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим говорю притчами, щоб

11 Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже. 12 Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися. 13 Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають. 14 Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває. 15 Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай.

16 Ніхто, запаливши світильник, не покриває його посудиною й не ставить під ліжко, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло. 17 Бо немає нічого прихованого, що не стало б явним, і нічого таємного, що не стало б відомим і не виявилося б. 18 Тому будьте уважні, як слухаєте, бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».

19 Прийшли Його мати та брати й не могли підійти до Нього через натовп.

20 І сказали Йому:

―Твоя мати й Твої брати стоять надворі та бажають бачити Тебе.

21 Він сказав їм у відповідь:

―Мати та брати Мої – це ті, що слухають Слово Боже й виконують його.

22 Одного дня Ісус та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: «Переплиньмо на другий бік озера».

І вони вирушили. 23 Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці.

24 Приступивши, учні розбудили Ісуса, кажучи:

―Наставнику, Наставнику, ми гинемо!

Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша.

25 Тоді сказав їм:

―Де ваша віра?

Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного:

―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому?

26 І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї. 27 Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, а у гробницях.

28 Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним та голосно промовив:

―Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.

29 Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що зв’язували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю.

30 Ісус спитав його:

―Як тебе звати?

―Легіон, – відповів той, бо багато демонів увійшло в нього. 31 І вони благали Ісуса, щоб Він не повелів їм іти в Безодню.

32 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили Ісуса, щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив. 33 Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло.

34 Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. 35 Люди вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. Побачивши це, вони злякалися. 36 Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого. 37 Тоді всі люди з Герасинської околиці просили Ісуса, щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся.

38 Чоловік, з якого вийшли демони, просив Ісуса взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши: 39 «Повернися до себе додому та розкажи, як багато зробив для тебе Бог».

Той пішов і по всьому місту проповідував, як багато зробив для нього Ісус.

40 Коли Ісус повернувся, Його зустрів великий натовп, бо всі чекали на Нього. 41 І ось прийшов чоловік, на ім’я Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, 42 бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього.

43 І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити. 44 Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча.

45 Ісус запитав:

―Хто доторкнувся до Мене?

Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав:

―Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе.

46 Ісус же відповів:

―Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене.

47 Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. 48 Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром».

49 Коли Він ще говорив, прийшов хтось із дому керівника синагоги та сказав:

―Твоя донька померла, не турбуй Учителя!

50 Ісус же, почувши це, сказав Яіру:

―Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна!

51 Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини. 52 Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: «Не плачте, бо вона не померла, а спить».

53 Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла. 54 Ісус же узяв її за руку й голосно промовив: «Дитино, встань!» 55 Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти. 56 Батьки дитини дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося.