1 Одного разу в Суботу Він прийшов пообідати в дім одного з фарисейських старшин. Вони уважно слідкували за Ним. 2 І ось перед Ним був чоловік, який хворів на водянку.

3 Ісус запитав учителів Закону та фарисеїв:

―Чи дозволено зцілювати в Суботу?

4 Але вони мовчали. Тоді Ісус, доторкнувшись до чоловіка, зцілив його та відпустив.

5 До них же промовив:

―Якщо в когось із вас син або віл впаде в колодязь, хіба ви не витягнете його навіть у день Суботній?

6 Вони не змогли Йому нічого на це відповісти.

7 Помітивши, як запрошені обирають собі перші місця, Ісус розповів їм притчу: 8 «Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на почесне місце, щоб не сталося так, що серед запрошених буде хтось поважніший за тебе. 9 Тоді прийде той, хто запросив тебе, та скаже: „Поступися місцем іншому“. І тоді доведеться тобі із соромом зайняти останнє місце. 10 Натомість коли будеш запрошений, прийди та сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: „Друже, пересядь на краще місце!“ Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними. 11 Бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений».

12 Потім промовив до того, хто запросив Його: «Коли ти влаштовуєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ані багатих сусідів, щоби й вони не запросили тебе, і ти не одержав взаємної відплати. 13 Але коли влаштовуєш вечерю, запрошуй бідних, покалічених, кульгавих та сліпих. 14 І блаженний будеш, бо вони не мають, чим відплатити тобі, а твоя винагорода буде при воскресінні праведних».

15 Почувши це, один із тих, що обідав разом із Ним, промовив:

―Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві Божому.

16 Ісус у відповідь сказав:

―Один чоловік приготував велику вечерю й запросив багатьох. 17 Коли прийшов час, він надіслав свого раба сказати запрошеним: «Приходьте, бо все вже готове». 18 Але всі, один за одним, почали відмовлятися. Перший сказав: «Я придбав поле, і мені треба піти й оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!»

19 Другий сказав: «Я придбав п’ять пар волів та йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!»

20 Третій сказав: «Я щойно одружився й тому не можу прийти!»

21 Раб повернувся й про все доповів господареві. Тоді розлютився господар і сказав своєму рабу: «Іди швидко на вулиці й провулки міста та приведи сюди бідних, покалічених, сліпих та кульгавих».

22 І відповів раб: «Господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місця».

23 Тоді господар сказав рабу: «Вийди на дороги й стежки та переконай усіх, кого зустрінеш, прийти, щоб дім мій наповнився. 24 Кажу вам: ніхто з тих, кого було запрошено, не їстиме на моїй вечері».

25 Разом з Ісусом ішло багато людей, та Він, обернувшись, промовив до них: 26 «Якщо хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька та матері, дружини, дітей, братів та сестер, і навіть свого життя, не може бути Моїм учнем. 27 Хто не несе хреста свого й не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем.

28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде та не порахує всіх витрат, чи має він чим закінчити. 29 Щоб, коли покладе основу та не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, 30 кажучи: „Цей чоловік почав будувати, але не зміг закінчити!“

31 Або який цар, збираючись на війну проти іншого царя, не сяде та не роздумає, чи зможе з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? 32 Якщо ні, то поки той ще далеко, надішле послів до нього просити про мир. 33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.

34 Сіль – добра річ, але якщо й сіль втратить солоність, то чим повернути її смак? 35 Вона вже не придатна ні для землі, ні для добрива, її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»