1 Рано-вранці всі первосвященники та старійшини народу зібралися, щоб винести Ісусові смертельний вирок. 2 Вони зв’язали Ісуса та повели й передали Його Пилатові, наміснику.

3 Коли Юда-зрадник побачив, що Ісуса засуджено, він розкаявся й повернув тридцять срібників первосвященникам та старійшинам. 4 Він сказав:

―Я згрішив, видавши Невинного Чоловіка.

А вони відповіли:

―Що нам до того? Твоє діло.

5 Тоді, кинувши срібло в Храмі, він вийшов та пішов і повісився.

6 Первосвященники взяли срібло та сказали: «Не годиться ставити ці гроші в Храмову скарбницю, бо вони є платою за кров». 7 Порадившись, вони купили поле гончаря для похорону чужинців. 8 Тому те поле називається «Полем крові» до сьогоднішнього дня. 9 Тоді виповнилось сказане через пророка Єремію:

11 Ісус представ перед намісником, і той запитав Його:

―Ти Цар юдеїв?

Ісус відповів:

―Ти кажеш це!

12 Коли первосвященники та старійшини звинувачували Його, Він нічого не відповідав. 13 Тоді Пилат запитав Його:

―Не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?

14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що намісник дуже здивувався.

15 На кожне свято намісник мав звичай відпускати народові одного з в’язнів, якого вони бажали. 16 Був тоді один відомий в’язень, на ім’я Ісус†Деякі рукописи не містять імені: Ісус. Варавва. 17 Коли вони зібралися, Пилат запитав:

―Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам: Ісуса‡Деякі рукописи не містять імені: Ісус. Варавву чи Ісуса, Який називається Христом? 18 Бо він знав, що через заздрощі видали Ісуса.

19 Поки Пилат сидів на місці для судді, його дружина надіслала до нього сказати: «Не роби нічого цьому Праведникові, бо сьогодні уві сні я багато страждала через Нього».

20 Але первосвященники й старійшини переконали людей, щоб просили відпустити їм Варавву й вбити Ісуса.

21 Намісник запитав:

―Кого з цих двох хочете звільнити?

Вони відповіли:

―Варавву!

22 Тоді Пилат звернувся до них:

―А що мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?

Вони всі сказали:

―Хай буде розіп’ятий!

23 Він спитав:

―Яке ж зло Він скоїв?

Але вони ще сильніше закричали:

―Хай буде розіп’ятий!

24 Коли Пилат побачив, що нічого не може зробити й що заворушення в народі тільки зростає, він узяв воду та вмив руки перед натовпом, кажучи:

―Я не винний в Його крові! Дивіться самі!

25 Увесь народ відповів:

―Нехай Його кров буде на нас і на наших дітях!

26 Тоді Пилат відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розп’яття.

27 Після цього воїни намісника відвели Ісуса в преторію, де біля Нього зібрали всю когорту. 28 Вони роздягли Його й накинули на Нього багряницю. 29 Сплели та поклали на голову вінок із тернини, а в праву руку дали тростину. І, вклонивши коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!» 30 Потім вони плювали на Нього й, узявши тростину, били нею Ісуса по голові. 31 Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса плащ, надягнули на Нього Його одяг і відвели на розп’яття.

32 Коли вони виходили, то зустріли чоловіка з Кирени, на ім’я Симон, і змусили його нести хрест Ісуса. 33 Коли прийшли на місце, яке називалося Голгофа (що означає «місце Черепа»), 34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю. Але, скуштувавши, Він не захотів випити. 35 Розіп’явши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб. 36 А потім сіли там і стерегли Його. 37 Над Його головою прибили напис, на якому була Його провина:

38 Тоді ж разом із Ним розіп’яли і двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.

39 Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами 40 й казали: «Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні. Спаси Себе Самого. Якщо Ти Син Божий, то зійди з хреста!»

41 Первосвященники разом із книжниками та старійшинами також насміхалися з Нього, кажучи: 42 «Інших рятував, а Себе не може врятувати! Якщо Він насправді Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього! 43 Він покладався на Бога, тож нехай тепер Бог врятує Його, якщо хоче. Адже Він казав: „Я Син Божий!“».

44 Розбійники, розіп’яті разом із Ним, також насміхалися з Нього.

45 Від шостої години настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години§З дванадцятої до п’ятнадцятої години.. 46 Десь о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: «Елі, Елі, лема савахтані?», що означає: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»*Див. Пс. 21:2.

47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він кличе Іллю!»

48 Один із них одразу ж побіг, узяв губку, наповнив її кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити. 49 А інші казали: «Облиш, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!»

50 Але Ісус, знову голосно скрикнувши, віддав духа.

51 І ось завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу, земля затряслася, і скелі розкололися. 52 Гроби відкрилися, і багато тіл померлих святих воскресло. 53 І, вийшовши з гробів після воскресіння Ісуса, увійшли до святого міста та явилися багатьом.

54 Коли сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачили землетрус і те, що сталося, вони дуже злякалися й сказали: «Цей чоловік справді був Сином Божим!»

55 Там було багато жінок, які стояли поодаль і дивилися. Вони прийшли за Ісусом із Галілеї та служили Йому. 56 Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосифа, і мати синів Зеведеєвих.

57 Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, який теж був учнем Ісуса. 58 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса, і тоді Пилат наказав віддати тіло Йосифові. 59 Йосиф узяв тіло Ісуса, обгорнув у чисту льняну тканину 60 й поклав до своєї нової гробниці, яку висік у скелі. До входу в гробницю привалив великий камінь. 61 А були там Марія Магдалина та друга Марія, які стояли навпроти гробниці.

62 Наступного дня, що після дня Приготування, первосвященники та фарисеї зібралися разом у Пилата 63 й сказали:

―Володарю, ми пригадали, що Той обманщик, коли ще був живий, казав: «Через три дні Я воскресну!» 64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня. Щоб Його учні, прийшовши, не вкрали Його й не сказали народові, що Він воскрес із мертвих. І останній обман буде гірший від першого.

65 Тоді Пилат відповів:

―Ви маєте охорону, ідіть та охороняйте, як знаєте.

66 Вони пішли, поставили охорону біля гробниці та закріпили камінь печаткою.