1 Ісус знов почав навчати на березі моря. І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів у ньому на морі, а всі люди були біля моря, на березі.

2 Він багато навчав їх притчами й казав до них у Своєму навчанні: 3 «Слухайте! Ось сіяч вийшов сіяти. 4 Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; прилетіли птахи та повидзьобували їх. 5 Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока. 6 Коли зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли. 7 Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та задушили їх, і не дали врожаю. 8 А інші впали в добру землю та дали врожай, який зійшов, виріс та вродив у тридцять, у шістдесят та в сто разів більше».

9 І сказав: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»

10 Коли Ісус залишився на самоті, ті, що були разом із Ним та дванадцятьма, запитали Його про притчі. 11 Він відповів: «Вам дана таємниця Царства Божого, а для тих, хто ззовні, усе в притчах, 12 щоб

13 Потім сказав: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? Як тоді ви зрозумієте всі притчі? 14 Сіяч сіє Слово. 15 Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що чують Слово; але коли чують, відразу приходить сатана й забирає Слово, посіяне в них. 16 Посіяне на кам’янисту землю означає тих, що, почувши Слово, відразу з радістю приймають його. 17 Але не мають коріння в собі, є тимчасовими. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, вони відразу відпадають. 18 Посіяне серед тернів означає тих, що чують Слово, 19 але турботи цього віку, омана багатства та інших бажань придушують Слово, і воно залишається безплідним. 20 А посіяне в добру землю означає тих, що чують Слово, приймають його та приносять врожай: один у тридцять, інший у шістдесят, інший у сто разів більший».

21 Ісус сказав їм: «Хіба хтось приносить світильник, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Ні, його приносять, щоб поставити на поставець. 22 Бо немає нічого прихованого, що не було б відкритим, і нічого таємного, що не виявилося б. 23 Якщо хтось має вуха, нехай слухає!»

24 І сказав їм: «Будьте уважні, що ви чуєте. Адже якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють і додадуть вам. 25 Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».

26 Він сказав: «Царство Боже схоже на чоловіка, який засіяв поле. 27 І чи спить чоловік, чи прокидається, вночі чи вдень, насіння сходить та росте, а як це – він сам не знає. 28 Земля сама приносить плід: спочатку стебло, потім колос, а потім повний колос зерна. 29 Коли ж врожай дозріває, він одразу надсилає женців із серпами, бо настали жнива».

30 І сказав Він: «До чого подібне Царство Боже? Якою притчею його пояснити? 31 Воно подібне до гірчичного зерна. Коли його сіють у землю, воно є найменшим серед усього насіння на землі, 32 але коли виростає, стає більшим за всі рослини й пускає великі гілки, так що птахи небесні можуть гніздитися в його тіні».

33 Багатьма такими притчами Він говорив їм Слово, стільки, скільки вони могли зрозуміти. 34 Не говорив їм без притчі, але коли був наодинці зі Своїми учнями, пояснював їм усе.

35 Коли настав вечір, Ісус сказав їм: «Переплиньмо на другий бік».

36 Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був Ісус. Інші човни попливли за ними. 37 І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою. 38 Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи:

―Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

39 Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю:

―Тихо! Заспокойся!

Вітер стих, і настала велика тиша.

40 Він сказав їм:

―Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?

41 Перелякані, вони казали один одному:

―Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?