1 У ті дні, коли знову зібралося багато людей і не мали, що їсти, Ісус покликав учнів та сказав їм:

2 ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. 3 І якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі прийшли здалека.

4 Учні відповіли Йому:

―Звідки в цій пустелі хтось зможе взяти стільки хліба, щоб нагодувати цих людей?

5 Ісус запитав:

―Скільки маєте хлібів?

Вони відповіли:

―Сім.

6 Ісус звелів людям сісти на землю. Потім узяв ті сім хлібів, подякував, розламав та дав Своїм учням, щоб вони роздали людям. 7 Ще мали й кілька малих рибин, Він благословив їх і звелів роздати й рибу. 8 Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків. 9 Тих, що їли, було приблизно чотири тисячі. Потім відпустив їх. 10 Після цього Ісус відразу сів у човен разом зі своїми учнями та відплив до землі Далманутської.

11 До Ісуса підійшли фарисеї та почали сперечатися з Ним. Вони, випробовуючи Його, вимагали знамення з неба. 12 Ісус, глибоко зітхнувши у Своєму дусі, сказав: «Чому цей рід шукає знамення? Істинно кажу вам: цьому роду не дасться ніякого знамення». 13 І, залишивши їх, знову сів у човен та вирушив на другий бік моря.

14 Учні забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали в човні більше нічого 15 А Ісус застерігав їх:

―Дивіться та стережіться закваски фарисейської та закваски Ірода.

16 Вони міркували між собою:

―Він говорить так, тому що ми не маємо хлібів.

17 Знаючи про це, Ісус сказав:

―Чому ви міркуєте між собою, що не взяли хліба? Невже ви не збагнули й не розумієте? Невже ваше серце все ще закам’яніле? 18 Маєте очі, але не бачите? Маєте вуха, але не чуєте? Невже не пам’ятаєте? 19 Коли п’ять хлібів Я розділив для п’яти тисяч, то скільки повних кошиків залишків ви зібрали?

Вони відповіли:

―Дванадцять.

20 ― А сім хлібів для чотирьох тисяч? І скільки повних кошиків із залишками ви зібрали?

Вони відповіли:

―Сім.

21 Тоді Ісус сказав їм:

―Усе ще не розумієте?

22 Коли прийшли до Віфсаїди, привели до Ісуса сліпого й просили доторкнутись до нього. 23 Він узяв сліпого за руку, вивів за межі села й, послинивши йому очі, поклав на нього руки та запитав:

―Бачиш щось?

24 Подивившись, він сказав:

―Бачу людей, але вони мов дерева, що ходять.

25 Тоді Ісус знов поклав руки на його очі. Чоловік подивився уважно, його зір повернувся, і він бачив усе чітко 26 Ісус вислав його додому та сказав:

―Не заходь у село й не розповідай нікому.

27 Ісус зі Своїми учнями прийшов до сіл довкола Кесарії Филипової.

Дорогою Ісус запитав Своїх учнів:

―За кого вважають Мене люди?

28 Вони відповіли:

―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків.

29 Тоді Ісус спитав їх:

―А ви за кого Мене вважаєте?

Петро сказав Йому:

―Ти – Христос!

30 Тоді Він наказав їм нікому не казати про Нього.

31 Потім почав навчати їх, що Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але через три дні Він воскресне. 32 Він говорив їм прямо про це. Тоді Петро, відкликавши Ісуса вбік, почав докоряти Йому. 33 Ісус же повернувся, подивився на Своїх учнів та докорив Петрові, кажучи:

―Відійди від Мене, сатано! Бо ти думаєш не про Боже, а про людське.

34 І, покликавши до Себе народ разом зі Своїми учнями, сказав їм: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та слідує за Мною. 35 Бо хто хоче спасти своє життя, той втратить його, а хто втратить його заради Мене та Доброї Звістки, той спасе його. 36 Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а душу свою втратить? 37 Або що дасть людина в обмін за свою душу? 38 Бо якщо хтось посоромиться Мене та Моїх слів перед цим грішним та невірним поколінням, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця разом зі святими ангелами».