1 Що ж, скажемо, здобув Авраам, наш праотець за тілом? 2 Якщо Авраам був виправданий через діла, він має похвалу, але не перед Богом. 3 Бо що каже Писання? «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність».*Див. Бут. 15:6.

4 Тепер тому, хто працює, плата зараховується не як благодать, а як належне. 5 Однак тому, хто не працює, але вірить у Того, Хто виправдовує нечестивого, його віра зараховується як праведність. 6 Так само говорить і Давид, коли називає блаженною людину, яку Бог вважає виправданою без діл:

9 Це благословення лише для обрізаних чи також і для необрізаних? Ми говоримо: «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність». 10 Коли було зараховано? Після обрізання чи до обрізання? Це було до обрізання, а не після обрізання! 11 Він прийняв обрізання як знак, як печатку праведності через віру, яку мав ще необрізаним. Так він міг стати батьком усіх, хто вірить, але не був обрізаний, щоб і їм також була зарахована праведність. 12 Він також є і батьком обрізаних, що не лише обрізані, але й наслідують віру, яку мав наш батько Авраам до його обрізання. 13 Адже не через Закон Авраам та його нащадки отримали обітницю, що він буде спадкоємцем світу, а через праведність віри. 14 Бо якщо нащадками є ті, хто дотримується Закону, то віра стає даремною й обітниця скасована. 15 Закон викликає гнів, адже там, де немає Закону, немає і його порушення.

16 Тому обітниця є від віри, щоб вона була з благодаті й була гарантована всім нащадкам – не лише тим, хто дотримується Закону, а й тим, хто вірить, як Авраам, який є батьком усіх нас. 17 Як написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів».‡Див. Бут. 17:5.Він є нашим батьком перед Богом, в Якого він повірив, Який повертає життя мертвим і кличе те, чого немає, як те, що вже існує.

18 Всупереч надії, він повірив з надією, що стане батьком багатьох народів, як йому було сказано: «Такими чисельними будуть твої нащадки».§Див. Бут. 15:5. 19 Його віра не ослабла, хоча він і розумів, що його тіло змертвіле (йому було близько ста років) і що утроба Сари змертвіла. 20 Він не похитнувся через невірство у Божу обітницю, але зміцнився вірою й віддав славу Богові, 21 будучи цілком упевненим, що Той, Хто пообіцяв, спроможний це виконати. 22 Ось чому «це було зараховано йому як праведність». 23 Слова «йому було зараховано» були написані не тільки щодо нього, 24 але й для нас, бо віра має бути зарахована й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих. 25 Він був виданий на смерть за наші гріхи й воскрес для нашого виправдання.