1 Нагадай їм, щоб вони були покірними начальствам та владі й були слухняними, готовими до всякої доброї справи, 2 ні на кого не злословили, були не сварливими, а люб’язними, завжди виявляли лагідність до всіх людей.

3 Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, обманутими, поневоленими пожадливостями та різними насолодами, живучи в злобі та заздрості, були огидними та ненавиділи одне одного. 4 Але коли явилася доброта й любов Бога, нашого Спасителя, до людей, 5 Він спас нас, але не завдяки вчинкам, які ми зробили в праведності, а згідно з Його милосердям, через омивання відродження*Або: нового народження. та через відновлення Святого Духа, 6 Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа, нашого Спасителя, 7 щоби, будучи виправданими Його благодаттю, ми могли стати спадкоємцями, маючи надію вічного життя. 8 Правдиве це твердження, і я хочу, щоб ти наполягав на цьому, аби ті, що повірили в Бога, посвятили себе добрим вчинкам. Це добре й корисно для людей.

9 Уникай безглуздих суперечок, родоводів, сварок і диспутів про Закон, адже вони некорисні та марні. 10 Після першого й другого попередження†Або: навчання. уникай людину, яка викликає розділення, 11 бо ти знаєш, що вона зіпсована та грішить, засуджуючи саму себе.

12 Коли я пошлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо там я вирішив перезимувати. 13 Потурбуйся про законника Зенаса та Аполлоса в їхній дорозі, щоб їм нічого не бракувало. 14 Нехай і наші вчаться присвячувати себе добрим вчинкам, відповідаючи негайним потребам, щоб не були безплідними.

15 Усі, хто разом зі мною, вітають тебе. Привітай тих, що люблять нас у вірі. Нехай благодать буде з усіма вами.