1 Ось, слуга мій, що я за руку держу його; вибраний мій, що його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на него; він звістить народам суд справедливий. 2 Не крикне він; не піднесе голосу, гнївний; не дасть почути його на улицях. 3 Тростинки приломленої не доламле, й льону, що куритись почав, не погасить; по правдї він буде суд судити. 4 Не ослабне, не втомиться, аж покіль твердо суд свій і правду поставить на сьвітї; на ймя ж і науку його вповати муть острови. 5 Ось так говорить Господь, що создав небеса й напяв їх; що розпросторив землю з усїм, що вона родить, та що дає диханнє людям на нїй і дух ходячим по нїй: 6 Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним; 7 Щоб очі слїпим одчиняти; щоб виводити вязнїв із вязницї, а сидячих у темряві — з темницї. 8 Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю — бовванам. 9 Давно обіцяне вже спевнилось, а що буде, я возвіщу; нїм воно станесь, я звіщу вам. 10 Сьпівайте ж Господу нову пісню, оддавайте хвалу йому від конця до конця сьвіту; плаваючі по морі і все, чим воно повне — острови й ті, що живуть на них. 11 Нехай озветься голосно пустиня, й міста її, оселї, де живе Кедар*; нехай радісно загомонять, що живуть на скелях, нехай викликують із верхів гірських. 12 Нехай віддають Господу честь, і хвалу його розголошуть по островах. 13 Господь виступить, мов велетень; як воєвода, розбудить завзяттє; кликне, підніме крик боєвий, і явить себе сильним проти ворогів своїх. 14 Довго я мовчав, терпів, здержувавсь; тепер же буду кричати, немов породїля; буду валити й все поглочувати; 15 Попустошу гори й горби, і всю зелень їх посушу, островами ріки пороблю, осушу озера; 16 І поведу сліпих по дорозї, якої зроду не знали, незвісними їм дорогами буду їх провожати; темряву вчиню їм сьвітлом, криві дороги — простими; оттаке я їм учиню, та й їх не покину. 17 Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші. 18 Слухайте ж, глухі, дивітесь, слїпі, щоб побачили. 19 Хто ж такий слїпий, як слуга мій, і глухий, як посел мій? Хто такий слїпий, як той, що я полюбив його, такий слїпий, як раб Господень? 20 Много бачив ти, та не запримічав; слух у тебе був отворений, та ти не чув. 21 Господь зволив задля правди своєї звеличити та прославити закон; 22 Та се нарід розбитий та розграблений; всї вони повязані (гріхами), мов у ямах підземних, мов зачинені в темницях; за те ж і стали вони здобичею та й нема їм вибавителя; вони забрані, а нїкому сказати: верни їх назад! 23 А хто зміж вас прихиляв до сього слух, вслуховався та розмірковував, що з того буде? 24 Хто ж віддав Якова на спустошеннє, а Ізраїля в здобичу? чи то ж не Господь, що проти його ви грішили? бо не хотїли вони ходити дорогами його, не слухали закону його. 25 От і вилив він на них ярость гнїву свого, і лють війни: запалала вона кругом них поломєм, та вони не запримітили; горіла в них, та вони не зміркували того серцем.