1 А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, той, що утворив тебе, Ізраїлю: Не лякайся, бо я тебе визволив з неволї, дав тобі імя: ти мій. 2 Чи ти через води йти меш, — я з тобою, чи через ріки, ти не потонеш; чи пійдеш через огонь, не попечешся, і поломє не обпалить тебе. 3 Я бо твій Господь, Сьвятий Ізрайлїв — спаситель твій; я оддав у викуп за тебе Египет, Етиопию й Сабу. 4 Дорогий в очу ти в мене, многоцїнний і любий менї; то ж я віддам других людей за тебе, й — народи за душу твою. 5 Не лякайсь, бо я з тобою; від сходу сонця приведу твоє насїннє, позбіраю тебе від заходу. 6 Півночі скажу: Оддай їх; а полудню: Не вдержуй; приведи сини мої здалека й дочки мої від окраїн землї; 7 Кожного, хто називається імям моїм, кого я сотворив на славу менї, кого зʼобразував і устроїв. 8 Виведи слїпих, що мають нїби зрячі очі, і глухих, що нїби мають уші. 9 Нехай зберуться всї народи разом, зійдуться всї племена докупи. Хто ж ізміж них проповів се наперед? нехай скажуть, що було од початку; нехай поставлять сьвідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши, можно сказати: Се правда! 10 А мої сьвідки, — говорить Господь — ви й слуга мій, що я його вибрав, щоб ви знали й вірили менї та й зрозуміли, що се — я: передо мною не було Бога, та й опісля не буде. 11 Я, я — Господь, та й нема спасителя крім мене. 12 Я прорік та й спас, так як заповів; а иншого не було в вас, проте ви сьвідки у мене, що я — Бог, говорить Господь. 13 Із віку й віку я — той самий, і нїхто не врятує од руки моєї; я вчиню, а хто те переіначить? 14 Так говорить Господь, ваш відкупитель, Сьвятий Ізраїля: Задля вас я, наче б уже післав у Вавилон, та покрушив всї засови, й Халдеїв, що так своїми кораблями величались. 15 Я бо — Господь, Сьвятий ваш, творець Ізраїля, царь ваш. 16 Так говорить Господь, той, що відкрив дорогу в морі, в глибинах водних — стежку, 17 Той, що вивів колесницї й конї; військо й силу; а вони всї разом лягли, щоб уже не встали; потахли, наче каганець, — погасли. 18 Та ви про минуле не згадуєте, про давне не думаєте. 19 Проте я вчиню щось нове; воно, наче б уже сталось; чи вже ж ви й сього не схочете знати? Я пробю дорогу в пустинї, на степах пролию ріки. 20 Буде мене вихваляти зьвіррє степове, шакалі та струсї, за те дам воду в пустинї, — ріки в степі сухому, щоб поїти (новий) вибраний нарід мій. 21 Нарід сей виобразую я для себе; він мене прославить. 22 Ти бо, Якове, не призивав мене; ти, Ізраїлю, не пильнував моєї хвали. 23 Ти (наче б і) не приносив менї ягнят твоїх у всепаленнє, і жертвами твоїми не віддавав менї шани. Та я й не допевнявсь у тебе хлїбових приносів і не силував кадилом кадити. 24 Ти (наче б) не куповав за гроші пахощів про мене, не засичовав мене жиром жертівним; нї, ти гріхами твоїми причиняв труду менї, та проступками твоїми обтяжував мене. 25 Я, я сам (з ласки) затираю проступки твої задля себе самого, та не памятаю гріхів твоїх. 26 Пригадай менї; станьмо на суд; говори ти, як можеш оправдатись. 27 Праотець твій согрішив, та й посередники твої відступали від мене. 28 За те ж я відберав старшинам сьвятого пробутку їх сьвященство, побивав Якова проклоном, передавав Ізраїля на поругу.