1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід! 2 Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог! 3 Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини! 4 Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна... 5 Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає: 6 уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне! 7 Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені, 8 Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця! 9 Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання... 10 Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо... 11 Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою! 12 Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! 13 Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів! 14 Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні! 15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого! 16 Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам, 17 і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!