1 На третьому року царювання Валтасара царя показалось мені, Даниїлові, видиво після того, що показалось було мені переднійше. 2 І виділось, мені, — як я се бачив, був я в Сузах, престольному місті в краю Еламськім, — і виділось мені, ніби то я коло ріки Улая. 3 Я підвів мої очі і побачив: от стоїть один баран над рікою; в нього два роги, роги високі, але один висший від другого, й висший виріс навпісля. 4 І бачив я, як сей баран ударяв рогами на захід і на північ і на південь, і ніякий зьвір не міг устояти супроти нього, та й ніхто не міг оборонити від нього; він робив, що хотів, і величався. 5 Як я так уважно сьому придивлявся, аж се — від заходу несеться по всій землі молодий козел, не доторкуючись до землі, та й видко було в сього козла ріг між його очима. 6 Він справився на того барана, що мав роги, а котрого я бачив стоячого над рікою, і кинувся на нього в великій лютості своїй. 7 І я бачив, як він, наближившись до барана, розлютився на нього й ударив барана та й зломив у нього обидва роги; й не мав баран сили встояти проти нього; він повалив його додолу та й розтоптав його, а не було нікого, хто б міг оборонити барана від нього. 8 Тоді став козел дуже великим; як він пішов угору, то й зломився здоровий ріг, і замість нього виросли чотирі, обернені на чотирі вітри небесні. 9 Від одного з них виріс невеликий ріг, але він розрісся вельми ʼк півдню і ʼк сходу й до прегарного краю; 10 І підвисшився до небесного воінства й зірок, і розтоптав їх, 11 Ба він піднявся й на проводиря сього воінства, й зніс у нього щоденну жертву, та й спустошив місце святині його, 12 І віддано йому задля гріхів і воінство й щоденну жертву, й кинув він правдою об землю, й що тілько чинив він, все йому щастило. 13 І почув я, як один святий говорив і як відказував сей святий котромусь другому, що допитувався: Аж по який час сягає се видиво про щоденну жертву й про гріхи, що навели опустошеннє, та доки святиня й воінство будуть пригноблювані? 14 І відказав той йому: На дві тисячі триста вечорів та ранків; аж тоді буде святиня знов очищена. 15 І було: як я, Даниїл, бачив се видиво та бажав дійти його значіння, аж се вказалось передо мною ніби обличчє мужа. 16 І почув я від середини Улая людський голос, що покликав і промовив: Гавриїле! витолкуй йому се видиво! 17 І приступив він до того місця, де я стояв, та як він прийшов, я злякався і впав на лице моє, а він промовив до мене: Знай, сину людський, що видиво вказує на конець часу (призначеного). 18 Як же він говорив до мене, я лежав безсилий моїм лицем на землі; але він доторкнувся до мене й поставив мене на моє місце 19 І сказав: От я показую тобі, що буде в останні дні, як гнів розгориться; бо се вказує на кінець призначеного часу. 20 Баран, що його бачив із двома рогами, — се царі Мидийський та Перський. 21 А цап кудлатий — царь Грециї, а здоровенний ріг, що між очима в нього, се перший потугою царь її; 22 Він зломився, а замість нього виросли чотирі инші: се значить, що четверо царств повстане з сього народу, але не такі дужі, як був він. 23 На кінці ж їх царства, як відступники сповнять міру свого беззаконня, настане царь бутний та проворний на хитрощі; 24 І зросте сила його, хоч і не його силою, і буде він ширити опустошення навдивовижу, й буде йому щастити, й буде діяльний і вигублювати ме дужих і народ святих, 25 І при його розумі буде й підступ удаватись у його руці, й буде в серці своїм нести себе високо, ба й часу спокою вигубить він многих і встане навіть на Володаря над володарями, але він погибне — не від руки (людської). 26 А видиво про вечір та ранок, що про нього я сказав, — воно правдиве, й ти заховай його в тямці собі, хоч воно належить до далеких часів. 27 І я, Даниїл, занедужав і лежав слабий кілька день; потім я встав і занимався справами царства; та я все був здивований сим видивом і не міг розібрати його.