21
За Давидового царювання був в землі голод через три годи, рік за роком. І питав Давид Господа. І відказав Господь: Се через Саула та його дім кровожадний, бо він вигубив Габаоніїв. Тоді прикликав царь Габаоніїв і говорив з ними. Габаонії же не були з синів Ізрайлевих, а були останком з Аморїїв; а Ізрайлитяне були їм заклялись*; та Саул хотів повигублювати їх, ніби з ревности про Ізрайлитян та Юдеїв. От і питає Давид Габаоніїв: Що б мені вчинити вам і чим приєднати б вас, щоб ви благословили насліддє Господнє? І відказали Габаонії: Не вимагаємо від Саула й дому його ні срібла, ні золота, та й не хочемо, щоб кого в Ізраїлі страчено. А він сказав їм: Чого ж ви допевняєтесь, щоб я вам учинив? І кажуть вони цареві: Того чоловіка, що вичеркував нас, хочемо так вигубити, щоб не було з роду його нікого по всему займищу Ізрайлевому; З його потомків нехай видадуть нам сім чоловіка, щоб ми повішали їх перед Господом в Гиві Саула, вибраного Господом. І відказав царь: Видам їх. Пощадив однак же царь Мемфівостея, сина Йонатанового Сауленкового, задля побратимства, що вони заприсягли перед Господом, Давид і Йонатан, син Саулів. За те взяв царь обох синів Рицпиних, дочки Айєвої, що вона вродила Саулові, Армона й Мемфівостея, й пятьох синів від Саулової дочки Мероби, що їх породила Адріелеві Берзеллієнкові, з Мехоли. І віддав їх в руки Габаоніям, а вони повісили їх перед Господом на горі. І погибли всі семеро вкупі; а погибли вони у перві дні в жнива, коли розпочинались жнива ячмінні. 10 Рицпа ж, дочка Айєва, узяла шерстяну верету й розстелила на тій горі, й пильнувала тіл від почину жнив, аж докіль дощ із неба поливсь на їх, і не допускала, рушати їх птаству піднебесному в день, а польовому зьвірю в ночі. 11 І донесено Давидові, що вдіяла Саулова наліжниця Рицпа, дочка Айєва. 12 І пійшов Давид і забрав кості Саула й кості Йонатана від городян Явиських в Галааді, що взяли їх були тайком з майдану в Бет-Сані, де їх повішали були Филистії тоді, як побили Саула на Гелбуї. 13 І переніс він кості Саулові й кості сина його Йонатана звідти; тоді позбірали й кості повішених, 14 Та й поховали кості Саулові й сина його Йонатана й кості повішених, у займищі Беняминовому, у Зелі, в отецькому Кисовому гробі. Так сповнено все, що приказав царь, і з того часу змилосердивсь Господь над землею. 15 І загорілась ізнов війна між Филистіями й Ізраїлем. І Давид виступив на війну проти Филистіїв із військом своїм, і воювали з Филистіями, й Давид утомився. 16 Тоді задумав Есвій, один із потомків Рефаїма, такий, що спис його важив триста секлів міді, й підперезаний був новим мечем, убити Давида. 17 Та врятував Давида Абесса Саруєнко та й положив Филистія мертвим. Тоді поклялись Давидові люде словами: Не виступиш ти з нами більш на війну, щоб не згасло світло Ізрайлеве. 18 Потім була ще раз війна з Филистіями в Гобі. Тоді положив мерцем Хушатій Собохай-Сафута, що також був з потомків велетенських. 19 І довелось іще раз воювати Филистіїв під Гобом; того разу вбив Елханан, син Ягаре-Оргима, з Бетлеєма, Голіята з Гету, що в його ратовище було завтовшки з ткацький вал. 20 А як дойшло раз до війни під Гетом, знайшовсь там один рослий чоловяга, що мав на руках і на ногах по шість пучок, всіх двайцять і чотири. Сей походив також з велетенського роду. 21 Як же почав він раз насьміхатись із Ізрайлитян, то його вбив Йонатан, син Давидового брата Сафая. 22 Всі чотири названі походили з велетенського роду в Геті, та й полягли від руки Давидової й слуг його.
* 21:2 Гляди Йозуа 9, 19 і 11, 19. 21:20 Палців.