1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи: 2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму; 3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти. 4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє. 5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу; 6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали. 7 Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх. 8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні. 9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє. 10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей. 11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу; 12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав. 13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів. 14 Багато бо званих, мало ж вибраних. 15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові. 16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей. 17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї? 18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри? 19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария. 20 І рече до них: Чиє обличчє се й надпись? 21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові. 22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли. 23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його, 24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму. 25 Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму; 26 так само й другий брат, і третїй, аж до семого. 27 Опісля ж усїх умерла й жінка. 28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її. 29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої. 30 Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі. 31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого: 32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих. 33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його. 34 Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того. 35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи: 36 Учителю, котора заповідь велика в законї? 37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. 38 Се перва й велика заповідь. 39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. 40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять. 41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус, 42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. 43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи: 44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх? 45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? 46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.