1 Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх, 2 глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї. 3 Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять. 4 Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх. 5 Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй, 6 і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах, 7 і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю. 8 Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати. 9 І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі. 10 І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос. 11 Більший же між вами нехай буде вам слугою. 12 Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору. 13 Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти. 14 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд. 15 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас. 16 Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий! 17 Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото? 18 І: Хто клясти меть ся жертівнею, нїчого; хто ж покленеть ся даром, що на нїй, винуватий. 19 Дурні й слїпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що осьвячує дар? 20 Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всїм, що зверху неї. 21 І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй. 22 І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм. 23 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати. 24 Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте. 25 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди. 26 Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий. 27 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти. 28 Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня. 29 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників, 30 і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків. 31 Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків. 32 І ви доповнюйте міру батьків ваших. 33 Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного? 34 Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город: 35 щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею. 36 Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се. 37 Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїтей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотїли! 38 Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий. 39 Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!