1 Проводиреві хора: про Ідутуна; псальма Давидова. Тілько на Бога вповає тихо душа моя, від него моє спасеннє.

2 Він тілько моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; не захитаюсь нї трохи.

3 Доки будете нападати на чоловіка? Всї термосите його, як стїну похилившуюся, як той мур надломаний.

4 Нараджуються вони тілько, як би з висоти звалити його; брехнею вони радїють; устами своїми благословляють, а в серцї своїм проклинають.

5 На одного Бога вповай, душе моя! Бо на него надїя моя.

6 Тілько він є моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; я не захитаюсь.

7 В Бозї моє спасеннє і моя слава; сильна моя скеля, моє прибіжище в Бозї.

8 Вповай, народе, на него по всякий час! Виливайте перед ним серця ваші!

9 Сама марнота сини людські, сама брехня, сини чоловічі; на терезах вони йдуть у гору скорше, як пара

10 Не вповайте на здирство, і не надїйтесь марно на грабіж! Коли росте багацтво, не прилягайте до него серцем вашим!

11 Раз сказав Бог, двічі чув я се, що сила в Бога.

12 І в тебе, Господи, милість; ти бо даєш кожному по заслузї його.