1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід. 2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь світ, від віку до віку ти єси, Боже. 3 Ти вертаєш людей у зотліннє і кажеш: Вернітесь, діти людські! 4 Бо тисяча літ перед очима твоїми, мов день вчорашній, що минув, і як одна сторожа в ночі. 5 Змітаєш їх геть; вони — як сон вранці, як трава, що прозябає. 6 Вранці цвите і зеленіє, у вечір вяне і сохне. 7 Ми бо нидіємо від гніву твого, від ярості твоєї ми тревожимось. 8 Ти поставив перед собою несправедливості наші, тайни наші перед світлом лиця твого. 9 Всі бо дні наші никнуть від ярості твоєї, літа наші минають, як одна думка. 10 Днів віку нашого на всього сімдесять літ, а як при силі, вісімдесять літ, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм. 11 Хто знає силу гніву твого, і ярість твою по мірі страху твого? 12 Навчи нас, як дні наші лічити, щоб придбати розумне серце! 13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми! 14 Насити нас вранці милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всі дні наші! 15 Звесели нас по мірі днів, в котрих понижив нас, по мірі літ, в котрих ми горя зазнали. 16 Яви діла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх! 17 І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І діло рук наших утверди для нас. Боже утверди діло рук наших!