1 «Істинно кажу вам: хто не входить в овечий двір через ворота, а перелазить в іншому місці, той злодій та розбійник. 2 А хто входить через ворота, той пастир овець. 3 Сторож відкриває йому, і вівці чують його голос. Він кличе поіменно кожну вівцю й виводить їх. 4 Коли ж виведе всіх своїх, то йде попереду них, і вівці йдуть за ним, бо знають його голос. 5 За чужинцем вони не підуть, а втечуть від нього, бо не знають його голосу».

6 Ісус сказав їм цю притчу, але вони не зрозуміли, про що Він говорив.

7 Тоді Ісус знову сказав: «Істинно кажу вам: Я – ворота для овець. 8 Усі, хто приходив до Мене, – злодії та розбійники; але вівці їх не слухалися. 9 Я – ворота, і якщо хтось входить через Мене, буде спасенний. Він увійде, вийде й знайде пасовисько. 10 Злодій приходить тільки для того, щоби вкрасти, вбити й зруйнувати. А Я прийшов, щоб люди мали життя й щоб мали його вдосталь.

11 Я – добрий пастир. Добрий пастир віддасть життя за овець. 12 Наймит не є пастирем, вівці не належать йому. Коли він бачить, що наближається вовк, то залишає овець і тікає. Вовк хапає овець, і вони розбігаються. 13 Наймит тікає, бо його найняли, і він не дбає про овець.

14 Я – добрий пастир. Я знаю Своїх, і вони знають Мене. 15 Так само Отець знає Мене, і Я знаю Отця; Я віддаю Своє життя за овець. 16 У Мене є й інші вівці, які не з цієї кошари, і їх Я маю привести сюди. Вони почують Мій голос, і буде одна отара й один пастир. 17 Отець любить Мене тому, що Я віддаю Своє життя, аби знову взяти його. 18 Ніхто не може його забрати від Мене, Я Сам віддаю його. У Мене є влада віддати його й влада взяти його знов. Цю заповідь Я отримав від Мого Отця».

19 Після цих слів між юдеями знов виник розкол. 20 Багато хто з них казав:

―Він одержимий і втратив розум. Навіщо Його слухати?

21 А інші казали:

―Це не слова біснуватого. Чи може демон відкрити очі сліпому?

22 В Єрусалимі було свято Відновлення Храму.* 10:22 Свято Відновлення нагадувало про очищення Єрусалимського Храму, яке відбулося в 165 році до Р. Х. Стояла зима. 23 Ісус ходив у Храмі по колонаді Соломона. 24 Юдеї зібралися навколо Нього й сказали:

―Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо!

25 Ісус сказав:

―Я вже казав вам, але ви не вірите. Діла, які Я роблю в ім’я Мого Отця, свідчать про Мене. 26 Але ви не вірите Мені, тому що ви не з Моїх овець. 27 Мої вівці чують Мій голос. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною. 28 Я даю їм життя вічне, і вони ніколи не загинуть, і ніхто не забере їх з Моїх рук. 29 Мій Отець, Який дав їх Мені, величніший за всіх. І ніхто не зможе забрати їх з рук Мого Отця. 30 Я й Отець – одне!

31 Тоді юдеї знов схопили каміння, щоб побити Його, 32 але Ісус сказав їм:

―Я показав вам багато добрих справ від Отця. За яку з цих справ ви хочете Мене побити камінням?

33 Юдеї відповіли:

―Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе, а за богохульство, бо Ти, будучи людиною, робиш себе Богом.

34 Ісус сказав їм:

―Чи не написано у вашому Законі: «Я сказав: ви – боги?»† 10:34 Див. Пс. 81:6. 35 Якщо богами названі ті, кому було дано Слово Боже, і Писання не може бути порушене, 36 то чому ж ви кажете про Того, Кого Отець освятив та послав у світ, що Він богохульствує, бо Я казав: «Я – Син Божий?» 37 Якщо Я не роблю справ Мого Отця, не вірте Мені. 38 А якщо роблю, то хоч не вірите Мені, повірте Моїм ділам і зрозумійте, що Отець у Мені і Я в Отці.

39 Вони знов намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.

40 Ісус знову пішов на інший бік Йордану, у місце, де Іван хрестив, і залишився там. 41 До Нього приходило багато людей, що казали: «Іван не зробив жодного знамення, але все, що він говорив про Нього, – правда». 42 І багато там увірувало в Нього.