1 Був один хворий чоловік, на ім’я Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта. 2 Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом. 3 Сестри послали передати Ісусові:

―Господи, той, кого Ти любиш, захворів.

4 Почувши це, Ісус сказав:

―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.

5 Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря. 6 Однак коли Він почув, що Лазар хворий, то залишився там, де був, ще два дні. 7 Потім сказав Своїм учням:

―Підемо знову в Юдею.

8 Учні сказали Йому:

―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?

9 Ісус відповів:

―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу. 10 А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.

11 Сказавши це, Він додав:

―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.

12 Його учні сказали:

―Господи, якщо спить, то одужає.

13 Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.

14 Тоді Ісус сказав їм прямо:

―Лазар помер. 15 Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.

16 Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням:

―Ходімо й ми та помремо з Ним!

17 Прийшовши туди, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні в гробі. 18 Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.*Приблизно три кілометри. 19 Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після смерті брата. 20 Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.

21 Марта сказала Ісусові:

―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. 22 Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.

23 Ісус сказав їй:

―Твій брат воскресне.

24 Марта відповіла:

―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.

25 Ісус сказав їй:

―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити. 26 І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це?

27 Вона сказала:

―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.

28 Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе». 29 Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього. 30 Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта. 31 Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.

32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому:

―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.

33 Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.

34 Він запитав:

―Куди ви його поклали?

Йому відповіли:

―Господи, іди та подивись!

35 Ісус заплакав.

36 Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».

37 Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»

38 Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.

39 Ісус звелів:

―Відваліть камінь.

Марта, сестра померлого, сказала:

―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.

40 Ісус сказав:

―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?

41 Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. 42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».

43 І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!» 44 Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною.

Ісус сказав:

―Розв’яжіть його, і нехай він іде.

45 Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. 46 Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус. 47 Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали:

―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень. 48 Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.

49 Тоді один із них, на ім’я Каяфа†Каяфа був первосвященником з 18 по 36 рр., який був первосвященником того року, сказав їм:

―Ви нічого не знаєте. 50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?

51 Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ, 52 і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих. 53 Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.

54 Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.

55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з усього краю йшли до Єрусалима‡Буквально: піднялися до Єрусалима. для очищення перед Пасхою.§Див. Чис. 9:6. 56 Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?» 57 Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.